Огляд економіки росії за 5 - 10 травня

Макропрогноз

Консенсус-прогноз аналітиків опитаних Reuters на початку квітня за динамікою ВВП РФ у 2022 році передбачає падіння на 7.3% (при значному розкиданні оцінок щодо падіння ВВП від 6,5 % до 12%) з подальшим зниженням на 0,6% у 2023 році, та повільним зростанням на 2.1% у 2024 році. Песимістичні прогнози, опублікували Capital Economics та Oxford Economics – 12% та 10.9% спаду у 2022 році відповідно. Більш консервативно прогнозують Credit Suisse та JP Morgan – 6.5% та 7.0% спаду. Поточні прогнози не враховують вплив останніх санкцій, які ускладнюють ситуацію.

Найактуальніші данні опублікувала Bloomberg на минулому тижні -- прогноз спаду ВВП РФ на 2022 рік на рівні 12%, посилаючись на Мінфін рф – це на 2-4% більше, ніж попередні прогнози. ЦБ РФ також опублікував результати опитування економістів – вони погіршили очікування до 9.6% спаду, проти минулого прогнозу, який передбачав скорочення на 8%.

Обмеження публікацій монетарної статистики, та звітів компаній із реального сектора, які торгуються на біржі ускладнює процес оцінки втрат у реальному часі, та формує товстий шар невизначеності за яким рф може приховувати тяжкі втрати. ЦБ РФ заявляв, що росія ввійде в трансформаційний етап, через торгову блокаду, зниження або повне обмеження попиту на російські товари та фінансової ізоляції економіки.

Консенсус-прогноз аналітиків з інфляції від початку квітня на 2022-й рік дорівнює 23,7%, 2023 року - 8,5%. Цікаво, що найпесимістичнішій прогноз у російського банку ВТБ Капітал – 26.1%, відносно консервативно у 18% оцінює інфляцію у 2022-му році аналітик з JP Morgan. Згідно опитуванню 27 економістів РФ – очікується зростання цін на 22% у цьому році зі спадом до 7.6% у 2023-му. У останніх прогнозах показники за 2022-й були переглянуті на 2% у сторону підвищення, однак скорочені на 0.4% для 2023-го і на 0.2% для 2024-го.


Курс рубля

Результати опитування ЦБ РФ передбачають помірну девальвацію рубля до 85 RUB/USD (+21.6% до поточного рівня), і 90 RUB/USD та 96 RUB/USD у 2023 та 2024 відповідно. Однак зарубіжні економісти налаштовані не так оптимістично. JP Morgan через один місяць очікує девальвації до 104.4 RUB/USD, Morgan Stanley – до 92.4 RUB/USD. Консенсус аналітиків опитаних Reuters складає – 73.5 RUB/USD до кінця травня та 80.7 RUB/USD до кінця липня.

Довготривале укріплення рубля формує оманливу ідею про органічність ревальвації валюти, але насправді – це наслідок обмеження шляхів виводу валюти із банківської системи на країни. Тимчасовий позитивний торговий баланс на фоні $20 млрд щомісячного експорту енергоресурсів створює дисбаланс пропозиції на московській біржі, де сбуває валютну виручку від ЄС Газпромбанк. Окрім того, нерезиденти досі повністю обмежені у виводі активів. Тому ми вимушені змінити прогноз курсу рубля виходячи з наявних реалій, а не макроекономічних чинників – ми все ще очікуємо девальвації, але знижуємо прогноз до 85-100 RUB/USD у середньому в 2022-му, та 90 – 110 RUB/USD на кінець року.


ХРОНІКА ЕКОНОМІКИ РФ ЗА 3-9 ТРАНВНЯ

У понеділок торги російськими паперами не проводяться через святкування 9-го травня. Фондові індекси закрили попередній тиждень у позитивній зоні на тлі другого зниження ставки ЦБ та того, що рф вдалося запобігти дефолту.

Рубльовий ММВБ виріс на 3.2%, а доларовий РТС виріс на 3.7%. ЦБ РФ знизив облікову ставку на 300 б.п. до 14%, що стало другим зменшенням з 20%. Після недовгого зростання активності на ринках, обсяги торгів повернулись до мінімальних рівнів кінця лютого – $250-$260 млн на день, проти 1500-2500 млн у передвійськовий період. Штучне укріплення рубля сповільнилось, що зменшило різницю між двома ключовими індексами номінованими у різних валютах.

Bloomberg опубліковала прогноз спаду ВВП рф на 2022 рік на рівні 12%, посилаючись на Мінфін рф – це на 2-4% більше, ніж попередні прогнози. Недавні санкції включили 35% тарифні мита від Великобританії на російську платину та палладій, експортні обмеження від США на промислову продукцію, у тому числі двигуни та бульдозери.

Курс рубля продовжує зміцнюватися за умов сильного торгового сальдо та обмежень на рух капіталу. У Кабміні заявляють, що нафтодобування у травні вище за квітневі показники, та що вони відмічають зростання кількості нових покупців із Азії.

Офіційний курс рубля укріпився за тиждень на 6.1%, стартувавши з 71.4 RUB/USD, зміцнився до 67.0 RUB/USD.

Після виплати $650 млн по єврооблігаціям, рф вдалося запобігти дефолту, але широкого впливу на котирування це не створило. Єврооблігації торгуються на рівні минулого тижня з 60-80% дисконтом, що показує відношення інвесторів до незворотного дефолту рф по валютним зобов’язанням у найближчий час.


САНКЦІЇ

На цьому тижні було опубліковане комплексне дослідження одного з наукових центрів при Стенфордському університеті (Каліфорнія, США) щодо подальших санкції та їхнбого впливу на економіку Росії. Ми вирішили навести найбільш значущі уривки з нього:

«Економіка та бюджет Росії базуються на доходах від продажу нафти та газу, в першу чергу до Європи. З початку війни Європейський Союз (ЄС) щодня сплачував близько 800 мільйонів доларів за імпорт російської нафти та газу, тим самим фінансуючи війну Путіна.

Оскільки критичною метою є максимальне скорочення експортних надходжень Росії, нашими цілями залишаються:

1) Зниження російських доходів від європейського імпорту енергоносіїв через «смарт-ембарго» на російську нафту та газ, включаючи негайне ембарго на імпорт російської нафти, що наразі й пропонує Європейська комісія; і поступове ембарго на імпорт російського газу; а також

2) Швидко зробити Європу незалежною від російських енергоресурсів.

Ми пропонуємо два варіанти політик – механізми можуть бути запроваджені незалежно або в тандемі – які країни можуть використовувати для досягнення цих цілей.

1) Введення податку на продавців російської енергії в Європу для конфіскації коштів, які російський уряд зараз захоплює у вигляді експортних податків; і

2) Створення режиму умовного депонування (єскроу рахунки) для фіксації балансу надходжень від російського експорту для утримання їх поза контролем російського уряду (приблизно так само, як діючі санкції вплинули на резерви російського центрального банку).

Даний документ приділяє значну увагу газу, частково через вже існуючі пропозицію Європейської комісії про повне ембарго на європейський імпорт російської нафти та помітні кроки Німеччини щодо заміни цього імпорту, але також з метою відобразити важливість відключення Росії від потоків доходів з експорту газу, оскільки Європа під час війни платить Росії за газ набагато більше, ніж за нафту.

Для досягнення цих цілей ми пропонуємо запровадити «розумне ембарго», яке забороняє, як тільки можливо ширше, європейський імпорт сирої нафти та нафтопродуктів з Росії та Білорусі. Для будь-яких залишкових обсягів, придбаних під час процесу поетапної відмови від російської нафти, ми пропонуємо використовувати спеціальний тимчасовий режим, який може підтримати шлях до повного ембарго, в той же час негайно відрізаючи Російську Федерацію від надходжень від експорту нафти, про що більш детальн зазначено нижче. Ці механізми можуть бути реалізовані як частина цього спеціального режиму, окремо, або разом:

A. Регульований імпортний податок (або тариф), призначений для перенаправлення суттєвих коштів від російських та/або білоруських експортерів, з метою різкого скорочення експортних надходжень для війни та передачі грошей на репарації Україні (“механізм трансферу вартості”). Відповідно до цього механізму російські та білоруські експортери можуть продавати покупцям з ЄС за умови, що покупці перераховують усі платежі призначеному платіжному органу ЄС. Платіжний орган зарахує будь-який нарахований тариф або податок, який буде виділено на спеціальний рахунок для фінансування репарацій Україні. Може адмініструватись ЄС (“Режим контрольованих продажів”).

B. Для кожної категорії імпортованих сирої нафти та нафтопродуктів запроваджуватимуться окремі механізми трансферу вартості. ЄС буде легше замінити деякі категорії імпорту нафти, наприклад, сиру нафту, ніж інші, наприклад, дизельне паливо. Щоб надавати цільові стимули для дефіцитної продукції, Платіжний орган буде реалізовувати окремий механізм трансферу вартості для кожної основної категорії імпорту нафти (урал, сибірська легка, мазут, дизельне паливо та інші). Таким чином, ЄС може збільшити або зменшити чисті платеж за будь-яку конкретну категорію, виходячи з існуючих ринкових умов у будь-який момент часу. Такий механізм може бути реалізований або у формі простого податку на основі вартості чи ціни, або як більш складна схема.

C. На спеціальному ескроу рахунку зберігатимуться чисті надходження, які належать експортерам. Платіжний орган може вносити будь-які чисті надходження від продажу на спеціальний ескроу рахунок у затверджених європейських банках на користь експортера. Ці надходження можуть залишатись на депонуванні до відповідного часу після припинення бойових дій. За рішенням ЄС, доступ до частини коштів на депонуванні може бути надано раніше, наприклад для їх використання у гуманітарних цілях.

D. Цілеспрямовані санкції проти постачальників послуг, що фасилітують морський експорт, спрямований на обхід режиму контрольованих продажів. Щоб не допустити будь-які широкомасштабні дії щодо обходу режиму контрольованих продажів, ЄС (разом зі Сполученими Штатами та Великобританією) слід накладати санкції на тих постачальників послуг, що фасилітують морський експорт до споживачів, які не входять до складу ЄС. Цими постачальниками послуг можуть бути, але не обмежуючись ними: морські страхувальники, банки, торговці сировиною, фірми з фрахтування суден, постачальники комерційної сертифікації, фірми з надання морської технічної підтримки та інженерних послуг, а також постачальники послуг з прив’язування морських суден та передачі вантажу з судна на судно. Більшість цих постачальників послуг для морської торгівлі російською нафтою традиційно базуються в Європі.

E. Подальші санкції проти російського нафтового сектора. Існуючі санкції щодо надання послуг і передачі технологій для нафтових родовищ слід розширити, щоб охопити всі нафтопромислові послуги та технології для будь-яких проектів з розвідки та видобутку нафти в Росії, а не лише для сланцевих, глибоководних та арктичних шельфів. Громадяни ЄС та США, які працюють на керівних посадах у російському нафтовому секторі, повинні підпадати під індивідуальні санкції.

Існує велика невизначеність щодо впливу ембарго ЄС або Групи 7 (G7) на російську нафту та того, наскільки Росії вдасться перенаправити свої обсяги в Азію та інші ринки. Ми передбачаємо два сценарії:

- Якщо ринок плавно пристосується до повної заборони ЄС – подібно до того, що ми спостерігаємо зараз – то ми виступаємо за подальший швидкий перехід до повного ембарго;

- Якщо почне матеріалізуватися шок нестачі пропозиції на ринку, що призведе до підвищення цін і перебоїв, тоді ми віддаємо перевагу “Режиму контрольованих продажів”. Це дозволить продовжити експорт нафти на європейські ринки, зменшить ризик шоку нестачі пропозиції та обмежить доступ Росії до доходів від нафти.

F. Подальше вивільнення надзвичайних резервів. Вивільнення 240 млн барелів надзвичайних запасів країнами МЕА внесе суттєвих корективів до пропозиції на ринку. Є можливості зробити більше: наприклад, коли війська союзників розпочали свою повітряну кампанію проти Іраку в 1991 році, МЕА задіяло заздалегідь узгоджений план випуску 2,5 мільйонів барелів на добу. Країни-члени МЕА мають 1,5 мільярда барелів у державних резервах і близько 575 мільйонів барелів за зобов'язаннями перед промисловістю. Слід розглянути можливість додаткового траншу випуску, якщо ціни зростуть порівняно з поточним рівнем. Необхідно буде забезпечити, щоб, навіть якщо резерви були використані, був достатній глобальний стратегічний резерв, щоб запобігти ринковій паніці або фізичному дефіциту.

G. Використання вільних потужностей країн ОПЕК+. Зараз ОПЕК має вільні потужності на близько 3,7 мільйонів барелів на добу, що потенційно зростає до 5,9 мільйонів барелів на добу, включаючи Іран і Венесуелу. На даний момент ОПЕК, здається, дотримується узгоджених темпів збільшення квот на 400 тис. барелів на добу щомісяця, що означає збільшення квот на 2 млн барелів на добу до вересня 2022 року. Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, зокрема, мають 3 мільйонів барелів на добу в запасі, а також деякий запас у межах своєї квоти. Їх слід заохочувати, щоб вони швидко випустили цей запас нафти на ринок, щоб пом’якшити втрати.

H. Заохочувати збільшення виробництва не в ОПЕК. Слід заохочувати інші країни скасувати нормативні обмеження на виробництво на час російської війни в Україні, особливо слід зосередити зусилля на сланцевому видобутку в США, враховуючи його доведену здатність швидко нарощувати видобуток.

I. Підтримка казахського та лівійського виробництва. Каспійський трубопровідний консорціум (КТК), який доставляє нафту до Новоросійська (Росія) на Чорному морі, транспортує близько 1,4 млн барелів нафти на добу. Хоча завантаження казахстанської нафти в Новоросійську наразі відновлено, російський контроль над КТК залишається постійною вразливістю. Через це, ми закликаємо використовувати альтернативний маршрут для казахської нафти. По нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан з Баку можна було б транспортувати близько 700 тис. барелів нафти на добу, потужність нафтопроводу яка зараз знаходиться не у використанні. Через Кавказ є додаткова пропускна спроможність трубопроводів і залізниць, які могли б забезпечити закриття казахстанського виробництва, якщо російські вихідні маршрути, такі як КТК, будуть закриті або санкційовані. Крім того, генерал Хафтар у Лівії припинив виробництво 500 тис. барелів нафти на добу, називаючи причиною суперечку щодо доходів від нафти з міжнародно визнаним урядом у Тріполі. Інтервенція з Хафтаром і забезпечення безпеки видобутку нафти в Лівії - це можливість швидко збільшити постачання нафти, одночасно зменшуючи вплив Росії на нафтові ринки.

J. Використання вищої європейської маржі для заміни російського дизельного палива. Оскільки європейські нафтопереробні заводи майже завжди працюють у режимі максимального виробництва дизельного палива, тому втрата значних поставок дизельного палива Росією в Європу становить особливий виклик. Однак ринковий досвід свідчить про те, що навіть повна втрата російського експорту нафтопродуктів до ЄС не призведе до серйозного дефіциту. Можливість отримувати достатньо високу маржу, спонукатиме заводи США, Близького Сходу чи Індії, прийняти рішення щодо перенаправлення своєї продукції до Європи. Зокрема, завантаження дизельногоенергоносіїв на узбережжі Мексиканської затоки США в березні зросли майже на 50% місяць-до-місяця, до 910 тис.барелів нафти на добу, до найвищого рівня з серпня 2020 року. Нафтопродукти, які закуповуються в Російській Федерації, потенційно можуть бути замінені більш високою залежністю від нафтопереробних потужностей в Азії та США, а також збільшенням пропускної здатності нафтопереробки в Європі, яка залишається нижче рівня 2019 року.


Проактивна стратегія щодо природного газу

Природний газ, що поступає через трубопроводи

Європейські країни набагато більше залежить від російського газу, ніж від російської нафти. В той же час, Росія не може легко замінити європейський попит на російський газ зараз чи в майбутньому. Для Європи, включаючи Україну, втрата поставок російського газу також є значною вартістю, а особливо це стосується країн, які високо-залежні від них. Різні макроекономічні оцінки свідчать, що втрата постачання газу з Росії, призведе до падіння ВВП у Німеччини на 0,5-5% відносно базового рівня «без змін», що спричине рецесію економіки Німеччини із падінням ВВП до 2,5% рок-до-року, та дещо меншими втратами ВВП для інших країн ЄС.

Росія нещодавно вжила декілька негативних заходів, пов’язаних з енергетичними ринками, зокрема рішення «Газпрому» про припинення постачання газу до Польщі та Болгарії, на які припадає 18,7 та 2,7 млрд кубометрів, в порівнянні з торішнім обсягом у 155 млрд кубометрів російського газу поставленого до ЄС. Польща та Болгарія сильно залежать від поставок російського газу, що становить 26% і 78% їхнього обсягу газопостачання відповідно.

Заходи, перераховані нижче, знизять попит на газ і врешті сприятимуть повній незалежності Європи від російського газу. Крім того, швидке впровадження цих заходів до того ж пом’якшить негативний вплив, якщо Росія вирішить раптово припинити постачання газу до Європи, та дасть сигнал про єдину європейську силу, зупинивши поточний потік мільярдів євро до російського уряду. Зменшення залежності від російського газу також має відбуватись паралельно з більш широкими європейськими цілями щодо переходу на чисту енергетику, як зазначено в Європейській зеленій угоді. Витрати на перехід до більш безпечної та зеленої енергетики в Європі будуть вищими в результаті поточної надзвичайної ситуації, про що потрібно повідомити виборців. Нижче ми окреслимо заходи для зменшення цих витрат:

A. Розробити “базову ситуацію” і план дій у надзвичайних ситуаціях. Кожна європейська держава і ЄС в цілому повинні планувати заміну російського газу в найближчій або середньостроковій перспективі і розробити план дій на випадок, негайної та безповоротної зупинки постачання газу. Уряди можуть захистити окремі компанії, які сильно залежать від трубопровідного газу, на основі ретельного аналізу їх стратегічної та економічної важливості. Крім того, кожна європейська держава і ЄС в цілому повинні надавати підтримку та ресурси промисловим споживачам газу для полегшення переходу на альтернативне паливо.

1. Зняти обмеження на внутрішній видобуток газу на час війни. Ця рекомендація особливо стосується гігантського родовища Грьонінген в Нідерландах, яке наразі планується закрити через занепокоєння щодо сейсмічної активності, а також до данського, британського та норвезького секторів Північного моря. Заохочувати інвестиції в проекти збільшення європейського виробництва.

a. Розглянути питання щодо розробки сланцевого газу

1) Управління енергетичної інформації США (Energy Information Administration (EIA)) підрахувало, що технічно відновлювані ресурси сланцевоо газу в Європі становлять приблизно 17 трлн куб. м, з Польщею (4,2 трлн куб. м), Францією (3,9 трлн куб. м), Україною (3,6 трлн. м3) та Румунією ( 1,4 тис. м3), що володіють найбільшими кількостями. Цей ресурс має потенціал для покриття загального споживання природного газу в Європі на рівні 2021 року протягом приблизно 40 років.

2) Оскільки цей ресурс потребує подальшої оцінки, щоб підтвердити комерційну валідність, і в кінці кінців розробити, а тому не буде доступний протягом кількох років навіть за найагресивнішого сценарію. Більше того, видобуток цих запасів сланцевого газу вимагатиме гідравлічного розриву пласта (або «розриву пласта»), що є непопулярним у Європі та обмежено законом у ряді країн.

2. Розробка інших європейських запасів газу, включаючи прийняття остаточного рішення про інвестиції у 2022 році щодо розробки газових родовищ на Кіпрі (Афродіта) та Румунії (Нептун Діп).Окрім забезпечення європейського контролю над об'єктами зі зберігання газу, які наразі належать «Газпрому», є необхідність в оцінці інших можливостей стратегічного зберігання.

3. Усунення вузьких місць європейських країн. Слід прийняти остаточне рішення про інвестиції у 2022 році щодо ключових заходів для усунення вузьких місць у сфері транспортування газу в Європу, включаючи інтерконектор Франція-Іспанія та потоки до Німеччини, виходячи з припущення, що «Північний потік-1» і «Ямал» можуть ніколи більше не використовуватись для подання газу.

4. Розширити існуючі потоки через трубопроводи до Європи, у тому числі з Норвегії, Алжиру, Лівії, Азербайджану та ширшого Каспійського регіону.

a. Заохотити збільшення імпорту з Норвегії або Алжиру. Норвегія та Алжир є другим і третім за величиною постачальниками природного газу в країни ЄС, на них припадає 15-16% і 8-10% загального імпорту за останні роки відповідно. Обидва постачальники в основному експортують через трубопроводи, при цьому на СПГ припадає близько 5% норвезьких і 20% алжирських поставок. Хоча деякі аналітики стверджують, що Норвегія може збільшити виробництво приблизно на 13 млрд кубометрів у 2022 році, прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре заявив, що додатковий експорт неможливий. Аналогічно, здатність Алжиру забезпечити додаткову кількість у короткостроковій перспективі залишається обмеженою.

b. Переоцінити Південний газовий коридор і Центральну Азію: система трубопроводів, що з’єднує родовища природного газу Азербайджану з Європою, не проходячи через територію Росії чи Ірану, вже давно є важливим проектом для ЄС; він матеріалізувався у системі трьох окремих трубопроводів, які утворюють так званий Південний газовий коридор: Південно-Кавказький газопровід (South Caucasus Pipeline (SCP)), Трансанатолійський (Trans-Anatolian Pipeline (TANAP)) і Трансадріатичний газопровід (Trans Adriatic Pipeline (TAP)). Проте потужність системи в 16 млрд кубометрів наразі вичерпана, і, навіть якщо її збільшити, є сумніви щодо здатності Азербайджану істотно збільшити виробництво. Що стосується Центральної Азії, то тиск з боку Росії та міркування внутрішньої політики завадили експорту до Європи, і газ в основному використовується для внутрішнього споживання, але включення додаткових обсягів з Туркменістану слід переглянути.

B. Зменшити попит. Зараз Росія постачає 35% обсягу європейського ринку газу, забезпечуючи значні обсяги (155 млрд куб. м.), які неможливо повністю замінити без значних інвестицій на горизонті декількох років. Єдиний реальний спосіб підготуватися до можливої втрати російського газу – це суттєве скорочення попиту.

1. Використання цінового механізму. Одним із найефективніших засобів швидкої реакції ринку є ціни. У значній мірі сам ринок уже пройшов довгий шлях до відправлення цінових сигналів, необхідних для прискорення скорочення попиту.

a. Вже очікується, що високі ціни знизять попит ЄС на природний газ на 6% або приблизно на 23 млрд куб. м у 2022 році, із скороченням попиту на газову електроенергію через більш дешеве вугілля та використання відновлюваних джерел енергії.

b. Очікується, що попит на опалення житлових та комерційних будівель також буде нижчим за середніх погодних умов, тоді як промисловому попиту шкодить середовище високих цін.

c. Уряди повинні розпочати широкомасштабні кампанії збереження, щоб зосередити увагу на важливості енергії для національної безпеки.

2. Коригування фіскальної політики. Уряди можуть зменшити попит за допомогою податкової політики, якщо це необхідно.

a. Непопулярність цих заходів можна було б пом’якшити шляхом таргетування, наприклад, перевищення певного встановленого базового рівня споживання, та розподілення надходжень серед домогосподарств та підприємств, які найбільше постраждали від більшої ціни за електроенергію.

b. Поєднання високих господарських і промислових цін на газ з компенсаційними платежами стимулюватиме швидку заміну викопного палива для зменшення витрат, при цьому компенсаційні виплати можуть полегшити перехід на альтернативне паливо або здійснюватись таким чином, щоб принести користь значній кількості домогосподарств і підприємств.

C. Збільшити навантаження на СПГ. Заміна імпорту російського природного газу на СПГ — у тому числі з Алжиру, Нігерії, Катару та Сполучених Штатів — є багатогранним викликом, що включає інфраструктуру імпортних терміналів та трубопроводів, а також доступність виробництва та зрідження СПГ.

1. За даними 2021 року, європейські термінали СПГ зможуть обробляти додаткові 94 мільярди кубометрів (або приблизно 50% загальної потужності), що значно покриє втрату поставок з Росії.

2. Більше того, вперше європейські ціни на газ (наприклад, у голландському Title Transfer Facility) тепер йдуть з маржею у порівнянні з азіатськими (японськокорейський маркер), що наразі підтримує високий приплив СПГ до Європи.

3. Однак основні проблеми включають обмежену пропозицію. Глобальні потужності зі зрідження майже повністю задіяні, і судна для транспортування СПГ також корис